Всесвітня історія. 10 клас

Тема. Німеччина в  20-30-х роках ХХ століття.  .

Тип уроку: урок засвоєння нових знань з елементами проблемного викладу матеріалу.

Мета:

 через аналіз наслідків Першої світової війни для Німеччини підвести учнів до розуміння якісних змін, що відбувалися в цій країні протягом 20-30-х рр.;

  охарактеризувати події в Німеччині в 20 – 30-х роках ХХ століття, розкрити основні тенденції розвитку країни;

 показати процес становлення і розвитку Веймарської республіки;

 показати процес становлення нацистської диктатури, охарактеризувати нацистський режим;  

          розвивати мислення, пам’ять, творчі здібності; пояснювати,         аналізувати й систематизувати історичний матеріал;

вдосконалювати вміння користуватись науковою термінологією; суспільно – політичні явища (фашизм) розглядати в розвитку (його еволюція);

складати політичний портрет (на прикладі портрету А Гітлера), вияснити, що вплинуло на формування його, як диктатора;

формувати навички працювати в групах;

на прикладі злочинної суті німецького фашизму показати небезпеку приходу до влади крайньо правих сил у кризових умовах.

        

Обладнання: стінна карта «Перша світова війна», атлас, ілюстративний матеріал, презентація уроку в Microsoft PowerPoint, ілюстративний матеріал: копії політичних плакатів художників 30 -х років.

Основні поняття і терміни: Листопадова революція, Рада народних уповноважених, група «Спартак», Веймарська республіка, НСДАП, нацизм, «пивний путч».

Основні дати: 3 листопада 1918 року – початок революції в Німеччині; 9 листопада 1918 року  - повалення монархії та проголошення республіки; січень 1919 року –збройний виступ комуністів у Берліні; 1919 – 1933 роки – Веймарська республіка; квітень – травень 1919 р. – Баварська радянська республіка; 1923 р. – заколот нацистів у Баварії; «пивний путч»; 1933 р. – прихід нацистів до влади в Німеччині.

 Епіграф уроку.

Чаще всего побеждает тот, кого не принимали всерьез

Э.Роттердамский

Хід уроку

Вступне слово вчителя.

У найдраматичніші періоди своєї історії людство намагалося знайти єдино правильний вихід із ситуації, що склалася.

ХХ століття принесло людям чимало страждань і розчарувань: революції, війни економічні кризи, хаос. В причинах такого стану речей звинувачували демократію. Саме в ній вбачали корінь зла, і схилялися до думки, що лише сильна влада може забезпечити їм сите життя. Саме в ХХ столітті з'явився фашизм. Зло, принесене ним на Землю і дотепер пам'ятають в усіх країнах світу.  

І. Організаційний момент

Учням повідомляється структура уроку. Вони працюють по групах. Їх три, кожна розв'язуватиме окрему проблему уроку, інші по підсумках виступу представника однієї групи доповнюють його розповідь. Проблемні питання знаходяться на столах кожної групи.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Вчитель називає тему уроку (слайд №1 презентації до уроку). В ході фронтального опитування учні мають згадати навчальний матеріал, отриманий ними раніше.

 - Коли закінчилася І Світова війна?

          - Які, на ваш погляд, умови Версальського договору принизили становище Німеччини, як великої держави?

 - Які настрої були в Німеччині перед І світовою війною? Як вплинули на них умови Версальського договору?

- Як вплинула Версальська система на міжнародне становище Німеччини?

- Якою була позиція США і Великобританії, з одного боку, і Франції, з іншого, щодо майбутнього Німеччини?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

                Вчитель повідомляє мету уроку (слайд №2 презентації до уроку)  і говорить, що сьогодні на уроці продовжуватиметься вивчатися тема «Провідні держави світу в 20-30-х роках ХХ століття».Наголошу, що хоча фашизм і зародився в Італії, але крайніх форм він досяг саме в Німеччині. Жахливі події, що пережила Європа, можуть повторитися і, щоб запобігти цьому, треба знати історію.

Сьогодні ми працюватимемо над такими проблемними питаннями (слайд №3 презентації до уроку):

Питання №1

Чи стали наслідки Першої світової війни основною з причин приходу до влади крайньо правих сил? Наведіть аргументи.

Питання №2

Доведіть, що приходу фашистів до влади можна було запобігти.

Питання №3

Які складові вплинули на формування особи Гітлера як політика – диктатора?

План уроку (слайд №4 презентації до уроку)

1. Листопадова революція 1918 року.

2. Веймарська республіка.

3. Встановлення нацистської диктатури.

4. Адольф Гітлер: формування політика-диктатора.

5. Внутрішня політика нацистського режиму.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Отже, ми згадали, як вплинули на Німеччину умови Версальського договору. Тепер в ході пояснення нового матеріалу групи розв’язують проблемне питання №1. Доповідатиме перша група, інші доповнюватимуть.

Розповідь вчителя

Питання уроку №1. Листопадова революція 1918 року.

Уже в 1918 році Німеччина вичерпала всі резерви для продовження війни:

 - близько 2 млн. загиблих, 4, 5 млн.  – поранених;

 - величезні матеріальні збитки, епідемії, голод.

          Німецькі панівні кола не очікували на революційні події, що призведуть до знищення німецької імперської монархії.

18.07.18р. Антанта почала потужний контрнаступ роти німецького війська. 14.08.18р.  начальник Генштабу Гінденбург заявив імператору Вільгельму ІІ, що необхідно закінчити війну дипломатичними методами, поки ще німецькі війська знаходяться на території противника. До того ж почали виходити з війни союзники Німеччини: вересень – Болгарія, жовтень – Туреччина, листопад  - Австро – Угорщина.

03.10.18р. канцлером імператор призначив ліберала Макса Баденського, що звернувся до Вільсона про перемир¢я.

Причини Листопадової революції (слайд №5 презентації до уроку):

1. Поразка Німеччини у І Світовій війні  та зволікання з її припиненням (Основна причина революції).

2. Нездатність влади вирішити основні проблеми (відсутність демократії, не вирішення аграрного питання – юнкерське землеволодіння).

Основні події революції:

 1. Початок революції.

03.11.18р. почалося повстання в порту Кіль. Моряки повстали проти спроби кинути флот в останній бій, щоб добитися вигідних умов перемир¢я. Тут була заснована перша в історії Німеччини рада. Повстання моряків підтримали в інших регіонах Німеччини.

2. Повстання в Берліні. (слайд №6 презентації до уроку)

9 листопада 1918 року повстання спалахнуло в Берліні. Імператор Вільгельм ІІ утік до Нідерландів. Цього ж дня Макс Баденський передав владу соціал – демократові Фрідріху Еберту та оголосив про зречення імператора. Німеччина – республіка (слайд №7 презентації до уроку).

3. Формування уряду.

10.11.18р. Берлінською радою було сформовано новий уряд – Раду народних уповноважених з двох партій (СДПН та КПН (група «Спартак»), серед яких відбувся розкол щодо питання про владу.

Розкол щодо питання про владу
Рада народних уповноважених (РНУ)	Берлінська рада
СДПН (Ф.Еберт)	група “Спартак” – КПН(К.Лібкнехт, Р.Люксембург)
установчі збори	соціалістичне повстання

 Питання до класу: чи можна цю подію назвати революцією? В якій країні події розвивалися так само?

З грудня 1918р. почала активно діяти група «Спартак» на чолі з К. Лібкнехтом і Р. Люксембург, яка перетворилася на КПН. Вони виступали за владу рад і соціалістичне повстання. І Всенімецький з’їзд Рад відкинув гасло «Вся влада – Радам!», тоді комуністи вдалися до організації повстання.

4. 15-го січня 1919р. збройне повстання КПН.

          Вони хотіли встановити контроль над Берліном та іншими містами Німеччини. Ф. Еберт дав наказ розгромити повстання. Революційних діячів К. Лібкнехта і Р. Люксембург було вбито, порядок відновлено. Ф. Еберт виправдовувався, що в нього не було вибору: якби допустили комуністів, країну було б негайно окуповано Англією і Францією.

Спроба встановити радянську владу була в квітні 1919р. в Баварії (Баварська радянська республіка), вона – закінчилася поразкою.  

Питання до класу: чому  в Німеччині не вдалося встановити радянську владу?

19.01.1919р. відбулися вибори до Установчих зборів. Комуністи бойкотували. Перемогли лівоцентристи та праві.       

5. 6-го лютого 1919р. – Установчі збори в м. Веймарі.

06.02.1919р. у м.Веймарі відкрилися Установчі збори. Президентом було обрано Ф.Еберта, головою уряду – Ф.Шейнеманна. В липні було прийнято Конституцію.

Наслідки Листопадової революції (слайд №8 презентації до уроку)

1. Повалення монархії.

2. Проголошення Німеччини республікою.

3. Вихід Німеччини із війни.

4. Прийняття Конституції.

(слайд №9 презентації до уроку)

Питання уроку №2. Веймарська республіка.

Учні працюють самостійно з підручником Полянський П.Б. Всесвітня історія: підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академ. Рівень / К.: Генеза, 2010, прочитати с.193 «Політичний устрій Німеччини за Веймарською конституцією» та с.194 «Основні права і свободи німецьких громадян за Веймарською конституцією» та відповісти на запитання.

Питання до класу: доведіть, що Веймарська конституція мала демократичний характер?

В чому ви вбачаєте слабкі сторони Веймарської конституції?

Демократичний характер:

1) республіка;

2) пропорційна виборча система (яка практично унеможливлювала здобуття абсолютної більшості місць у парламенті однією партією, тому у рейхстазі утворювалися коаліції);

3) парламент з двох палат: рейхсрат (від земель), рейхстаг (на загальних виборах);

4) елементи федералізму: землі зі своїми ландтагами;

5) недоторканість приватної власності;

6) демократичні права і свободи.

Слабкі сторони Веймарської конституції:

1) президент одержав надзвичайно широкі права (це було одночасно і позитивним і негативним моментом).

Вчитель.

Незважаючи на демократичні успіхи соціально – економічне становище після версальської Німеччини було складним:

а) політична криза

- слабкість коаліційних урядів (за14 років змінилося 15 урядів).

б) економічні проблеми

- втрата вугільних басейнів Саару;

- нестача продовольства;

- бюджетний дефіцит ®інфляція (в 1921 році уряд надрукував велику кількість грошей для виплати репарацій);

- неспроможність платити репарації (учні згадують динаміку по зміні виплати репарацій);

- нестача продовольства.

Проблема: запровадження демократії + економічні проблеми

ß

грунт для встановлення диктатури

Веймарська республіка так і не отримала стабільної політичної підтримки. Із кожним роком зростала популярність тих сил, які були її противниками. Більшість німців вважали, що республіка була породженням поразки у війні, нав’язана, не мала глибоких коренів у німецькому суспільстві.

Проблеми Веймарської республіки (1919 – 1933рр.)

(слайд №10 презентації до уроку)

1. Березень 1920р. – спроба державного перевороту (путч чорного рейхсверу: спроба захопити владу в Берліні під керівництвом юнкера Каппа і генерала Людендорфа).

 2. Листопад 1923р. – “пивний путч”.

У листопаді 1923 року республіку спіткало нове випробування: лідер нацистів А.Гітлер за підтримки впливових осіб з армії, зокрема генерала  Людендорфа, підняв заколот у Мюнхені, названий «пивним путчем». Поліція і армія швидко взяли ситуацію під контроль. Лідери заколоту були заарештовані і ув’язнені.

Питання до класу: популярність фашистської партії пала, як ви думаєте чому?

В 1925 році помирає Еберт і президентом Веймарської республіки стає Гінденбург.

По закінченню розгляду питання учні працюють у групах, розв’язуючи першу проблему.

Доповідач групи має так аргументувати свою відповідь: наслідки війни, припинення Німеччини, як великої держави, психологічний дискомфорт населення, протиріччя між демократичністю Веймарської республіки економічним занепадом могли стати причинами приходу до влади крайніх сил, але економічна стабілізація цьому запобігла.

Вчитель підбиває підсумок розгляду питання.

Питання уроку №3. Встановлення нацистської диктатури.

Вчитель повідомляє другу проблему, що мають розв’язати групи.

Причини встановлення нацистської диктатури

(слайд №11 презентації до уроку)

1. Економічна криза.

2. Соціальні суперечності.

3. Слабкість Веймарської республіки.

4. Невдоволення населення умовами Версальського миру.

Етапи встановлення нацистської диктатури

(слайд №12 презентації до уроку)

Серед ворогів Веймарської республіки вирізнялися чіткою організацією та дисциплінованістю націонал – соціалісти.

1. 1919р. – створення НСДАП, спочатку очолював робітник Дрекслер. Від назви партії фашистський рух в Німеччині отримав назву нацистського. В 20-ті роки фашисти ледь животіли. Зі вступом в партію А.Гітлера зростає популярність партії, прийнята програма партії «25 вимог».

2. 8-9 листопада 1923р. – “пивний путч”.

Час після невдалої спроби «пивного путчу» Гітлер використав для написання «Майн кампф» - ідейної основи фашизму.  

Питання до класу:чому нацисти зневажали демократичні інститути, і водночас використовували їх для захоплення влади?

В кінці 1929 року в Німеччині починається економічна криза, яка дала «друге дихання» нацистам:

а) розорення дрібних підприємців і торгівців  - соціальна база фашизму;

б) безробіття – 5млн.

3. Участь НСДАП у виборах:

                           - 1928р. – 2,6% голосів;

                           - 1930р. – 18,3% голосів;

                           - 1932р. – 37,4% голосів (14 млн. чоловік);

                           - 1932р. – 33,1% голосів.

1932 рік – президентські вибори. Лише за підтримки СДПН і центристів переміг Гінденбург.

В 1932 році вибори до рейхстагу. Велика перемога НСДАП – 37,4 % (14 млн. чол.). Основними суперниками нацистів на виборах були соц. – демократи і комуністи, які в разі об’єднання своїх зусиль могли б перешкодити перемозі нацистів. Був сформований уряд Папена, який не навів порядку в країні. Було зменшено заробітну плату, пенсії, допомогу пор безробіттю; підвищено податки.

Вчитель: що сприяло приходу фашистів до влади?

1. Підтримка монополій, що зацікавлені в політиці твердої руки.

2. Підтримка молоді (1/3 членів НСДАП до 30 років), декласованих елементів.

3. Тактика боротьби: напади штурмовиків та есесівців на мітинги суперників (оперетко вість переростала у справжні сутички). Це демонструвало слабкість влади, що не могла навести елементарний порядок.

4. Військові кола. Саме вони наприкінці кризи змусили Гінденбурга зробити Гітлера головою уряду. 30.01.1933 року Гітлера назначено рейхсканцлером.

2 серпня 1934 року після смерті Гінденбурга рейхстаг проголошує Гітлера фюрером німецької нації, а держава оголошувалася ІІІ Рейхом.

В країні встановилася фашистська диктатура.

По закінченню розгляду учні працюють у  групах; доповідає група №2, аргументуючи свій виступ таким чином: приходу фашистів могло б запобігти заключення союзу соціал – демократів і комуністів, більш уважне і свідоме ставлення панівних кіл до фашистської небезпеки, більш реалістична політика уряду фон Папена.

Вчитель підбиває підсумок розгляду питання.

Питання уроку №4. Адольф Гітлер: формування політика-диктатора.

(слайд №13 презентації до уроку)

По цьому питанню учні готували повідомлення (опереджувальне завдання учні готують заздалегідь): про формування поглядів Гітлера в дитинстві, юнацтві, дорослому житті, про містичні корені фашизму.

Розповіді учнів супроводжуються показом презентації:

1. (слайд №14-15 презентації до уроку) – роботи А.Гітлера .

2. (слайд №16 презентації до уроку) - Гітлер в часи І Світової, Книга Гітлера “Майн кампф”.

Працюючи по групах, аналізуючи повідомлення своїх товаришів і уточнення вчителя учні третьої групи роблять висновок, що  на формування особи Гітлера вплинули невдачі в дитинстві і юнацтві (особливо провал на вступі до Художньої Академії у Відні, життя в нічліжках, де він сприйняв грабіжницьку психологію), націоналістичні настрої, Перша світова війна, містицизм, що допомагав підтримувати слабкість його духу.

Питання уроку №5. Внутрішня політика нацистського режиму.

Вчитель: отже, Німеччина отримала свого вождя. А нацистська диктатура почала набувати своїх класичних особливих рис.

Внутрішня політика нацистського режиму

(слайд №17 презентації до уроку).

1. Назва держави – Третій Рейх (скасування Веймарської республіки і конституції).

2. Атрибути держави  (слайд №18 презентації до уроку).

(Червоний колір прапора означає рух, білий – чистоту нації, свастика – сторони світу, переможна місія арійської нації).

3. Репресивний апарат: (слайд №18 презентації до уроку).

                                                       - таємна поліція – гестапо (від німецького штаатполіцай – 1933р.);

                                                       - охоронні загони – СС (від німецького штуц штафер, які в 1925 році відокремилися від штурмовиків. Всередині СС була організація «Мертва голова» - охорона концтаборів. Очолював СС Гімлер);

                                                       - штурмові загони – СА (загальна кількість налічувала 500 тисяч чоловік. Очолював СА Герінг);

                                                       - служба безпеки – СД (Очолював Шелленберг).

4. Армія – вермахт (з 1935 року).

5. Військова розвідка – абвер.

Розправа над противниками

(слайд №19 презентації до уроку).

1. Перше до чого вдався Гітлер – це знищення опозиції (400 чоловік).

29 – 30 червня 1933 року  - «ніч довгих ножів». За одну ніч знищені всі опозиціонери, всі ті хто заважав Гітлеру. Сталін пізніше скаже: «От Гітлер молодчина! Ось так потрібно розправлятися з політичними противниками».      

2. Розправа з комуністами.

Гітлеру заважали комуністи, тому в березні 1933 року нацисти підпалюють рейхстаг і звинувачують в цьому комуністів. Хоча на суді вину комуністів за підпал рейхстагу довести не вдалося 10 тисяч комуністів посаджено до в’язниці , а КПН – заборонено.

3.  Політика проти євреїв ( 1%  від усього населення Німеччини).

 Голокост – геноцид проти єврейського народу.

До 1935 року видано 400 законів, направлених проти єврейського народу:

- позбавлення громадянства;

- заборона змішаних шлюбів;

- заборона євреям займати державні посади, викладати в школах, працювати юристами, лікарями;

- в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки ( жінкам дописували ім’я Сара, а чоловікам – Ізраїль);

                                                       - репресії;

                                                       - виселення в гетто (спеціально відведені квартали і будинки, заборона з’являтися в громадських місцях, нашивали жовту чотирикутну зірку на одязі);

                                                       - концтабори (Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен…);

- 9-10 листопада 1938р. – “кришталева ніч” (розгром єврейських магазинів);

- примусова еміграція (Б.Брехт, А.Ейнштейн, Т. і Г. Манни, Л.Фейхтвангер та інші);

- жертвами Голокосту стали 6 млн. чоловік  (слайд №20 презентації до уроку).

Пропагандистська політика

(слайд №21 презентації до уроку).

   Особливу роль приділяли Міністерству пропаганди на чолі з Й. Геббельсом. Одна із перших акцій – спалення книг в Берліні та інших університетських центрах.

1. Створення нацистських організацій, членство в яких обов’язкове, під жорстким контролем держави:

   - дитячий фашистський рух (з 6 років);

   - “Гітлер-югенд” (з 14 років) – 8 млн. осіб;

   - Німецький Трудовий фронт – 23 млн. осіб.

2. Культ особи вождя.

3. Пропаганда “арійського походження ” німців.

4. Заборона діяльності всіх партій, крім нацистської.

5. Політика щодо сім’ї (державою заохочувалася народжуваність, багатодітним матерям вручалася офіційна відзнака  «Хрест Матері», золотий вручався за народження восьми дітей, срібний – шести, бронзовий – чотирьох). (слайд №22 презентації до уроку).

В 1936 році в Берліні відбулися Олімпійські ігри. Багато спортсменів бойкотували ігри. Ці ігри повинні були показати всім перевагу арійської раси. Але чорношкірий атлет Джессі Оуен виборов 4 медалі (слайд №23 презентації до уроку).

Економічна політика

(слайд № 24 презентації до уроку).

1. Державне регулювання економікою.

Відбулися разючі зміни в економіці: суть – нечуване досі державне регулювання господарського життя:

- будівництво загальнонаціональної мережі швидкісних автострад (зниження кількості безробітних, пожвавлення будівельної індустрії);

- 1934 рік – закон «Про органічну побудову німецької економіки» ( створено сім загальнодержавних груп підприємств основних галузей господарства (картелі). Їм надавалися пільгові державні замовлення: зростають прибутки монополії + арієзація економіки + націоналізація власності євреїв);

- 1936р. – 4-х річний план розвитку;

- мілітаризація економіки (збільшилися витрати бюджету на військові цілі з 620 млн. до 15 млрд. марок);

- карткова система, трудова повинність (дефіцит бюджету ® паперові гроші®щоб не допустити знецінення ® контроль над цінами і заплатою ® карткова система ® збільшення державного регулювання);

- 1933 р. закон «Про спадкове селянське господарство» (середні і великі господарства не підлягали розподілу між спадкоємцями, а передавались старшому синові (підтримка середняків);

- допомога малозабезпеченим (кампанія збирання коштів для малозабезпечених, пільгові круїзи по морю, виробництво дешевого автомобіля «Фольксвагена»;

- зменшення безробіття.

Цей комплекс заходів сприяв виходу з кризи та зменшенню безробіття. В 1935 році досягнуто до кризового рівня виробництва.

V. Підбиття підсумків діяльності учнів на уроці.

Вчитель підводить підсумки уроку, зазначаючи що сьогоднішня тема була важливою через те, що вона присвячена вивченню ключової країни Європи – Німеччини. Ми переконались, що небезпекою приходу крайніх сил до влади є економічна і політична нестабільність. Саме в цьому середовищі вільно почувають себе такі політичні діячі як Гітлер. Його політика задовольняла великий капітал, а також була привабливою для широких верств населення. Загалом німцям стало жити краще. Але це відбувалося через жорстокий контроль над економікою з боку держави, методом репресій, конфіскації майна, геноциду євреїв, переслідування і знищення опозиції. Держава встановила тотальний контроль над ідеологічною сферою, знищивши демократичні елементи в культурі, освіті, науці.

VІ. Закріплення.

Далі з метою закріплення вивченого учні відповідають на запитання.

Питання для закріплення

(слайд № 25 презентації до уроку).

1. В якому році фашисти прийшли до влади?

2. Хто був останнім президентом Веймарської республіки?

3. Як називалася Німеччина за часів Гітлера?

4. Що таке Голокост?

VІІ. Домашнє завдання.

§12 п.2, §. 18 п.1,п. 2 (підручник Полянського П.Б.).

Вірус грипу: профілактика

Грип - захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом, а тому перші й найважливіші способи захисту від вірусу: провітрювання, вологе прибирання і зволоження приміщення.
Якщо в будинку немає спеціального зволожувача, старайся класти на радіатори і засоби опалення вологі рушники або пелюшки.
Провітрювати кімнату і робити вологе прибирання - необхідність під час епідемії. Так як вірус розмножується в теплому і стоячому повітрі. Тобто шансів заразитися грипом на вулиці практично немає, але от громадський транспорт, школи, дитячі садки, поліклініки, лікарні й офіси стають джерелами хвороби.
Ще один спосіб уникнути грипу - часто мити руки, адже саме на долонях знаходиться найбільша концентрація шкідливих бактерій.

Руки хворого - джерело вірусу не менш значуще, ніж рот і ніс. Хворий торкається обличчя, вірус потрапляє на руки, хворий хапає все навколо, ви торкаєтеся цього всього рукою - здрастуй, ГРВІ.

Лікар Євген Комаровський

Якщо можливості вимити руки з милом немає, використовуй вологі антибактеріальні серветки і спеціальні спреї.
Також лікарі настійно рекомендують зволожувати слизові - це допоможе організму справлятися з вірусом. Для цього кожні пів години потрібно впорскувати або капати в ніс сольовий розчин (суміш солі з водою, фізіологічний розчин, Аквамаріс, Хьюмер і т.д.) Або ж наносити на слизову носа зсередини Оксолінову мазь.

Історія України                                                                        7 клас

ТЕМА. СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВИ З ЦЕНТРОМ У КИЄВІ

Учні мають знати: як відбувався процес формування території  Русі-України; хронологічні межі правління перших київських князів; характеризу­вати внутрішню та зовнішню політику київських князів; основні наслідки походів проти Візантії; звідки походить назва «Русь».

Основні поняття: «держава», «князь», «Русь», «династія» «східносло­в'янські племенні союзи».

Основні дати:

кінець V — 30-ті роки VI ст. — час правління Кия;

860—882 рр. — час правління князя Аскольда;

860, 863, 866, 874 - походи Аскольда на Візантію;

860 р. — прийняття Аскольдом християнства;

882 р. — вбивство Олегом Аскольда і захоплення влади в Києві;

882— 912 рр. — час правління князя Олега;

911 р. — укладення Олегом догово­ру з Візантією;

912—945 — князювання Ігоря;

945 — убивство деревляна­ми князя Ігоря.

Тип уроку: урок-конференція.

Епіграф уроку:

О, незрівнянна земле руська, якою тільки красою, багатством ти не наділена: багатьма озерами, річками і джерелами, горами крутими, пагор­бами високими, дібровами пишними, полями чудовими, звіриною різно­манітною, птицею незліченною, містами великими, селами дивними.

«Повість минулих літ»

ХІД УРОКУ

І.    Організаційна частина уроку

За тиждень до часу проведення уроку вчитель знайомить учнів з питан­нями, які будуть розглядатися на уроці, та списком літератури, за допомогою якого вони зможуть підготуватися до уроку. Урок проходить у невиму­шеній, творчій обстановці. Розглядаються різні підходи у трактуванні визначених питань. Залучаються матеріали поетичного характеру. Учителі виступає при проведенні такого уроку як консультант та наставник. Від­кривається широкий простір для дитячої творчості. На уроці, опрацьовуючи новий матеріал, учні заповнюють низку таблиць, які допоможуть їм у підготовці домашнього завдання.

II.   Актуалізація знань і навичок учнів

Проблемне питання: Чи можна вважати Київ XI ст. центром східнослов'янської держави? Свою думку обгрунтуйте.

На початку уроку ставиться проблемне питання. Протягом уроку, вивчаючи новий матеріал, учні обмірковують його. Наприкінці уроку відбувається обговорений.

III.   Вивчення нового матеріалу

У виконанні учня звучить вірш С. Скляренка.

Мандруючи понад старим Дніпром

Світанками, удень і вечорами,

Вночі, під чистим зоряним шатром,

Перед вогнем, що руки грів теплом,

 Я думкою летів через тумани.

Туди, в минувшину далеких днів,

Коли діди, забуті й не забуті,

Уперше стали між високих гір,

Оглянули широкий виднокіл,

За покоління дбаючи майбутні.

Трудилися у поті своїх чіл,

Орали землю, ставили оселі,

Воздвигли городи і частокіл

І в клопотах буденних трудних діл

Сади садили, будували села.

Сварилися, бо рід ішов на рід

І плем'я кров братерську проливало,

На князя князь ішов, і був розбрід,

І знов був мир, за рало брався рід,

Русі знамена сонце осявало.

Боролись предки. З моря і степів

Ворожі хижі орди налітали,

Палили городи і нищили засів,

Та проти них вставала тьма списів,

Мечі із піхов люди витягали.

Спасибі вам за цю тернисту путь,

В труді й на раті гідно ви стояли,

Нікому з нас ніколи незабуть,

І кожному годиться пом'янути,

Що ви створили, що ви збудували.

Почнемо ж нині повість цю смутну

Про порохом повиту давнину,

Про ті часи, далекі й незабутні,

Коли діди, прославлені в віках,

Виходили на свій великий шлях,

За покоління дбаючи майбутні.

1. Виступ учня «Утворення держави з центром у Києві»

Розвиток виробництва у східних слов'ян зумовив зростання продук­тивності праці, вдосконалення землеробських знарядь. Зникла потреба спільно обробляти землі. Земля і все вирощене на ній переходило у влас­ність окремих родин. Сім'ї, що жили на одній території, об'єднувалися в сусідську територіальну громаду. Поміж членів громади посилювалося майнове розшарування. Родоплемінна знать, старійшини, воєначальники зосереджували у своїх руках багатства, перш за все — ділянки орної землі, на яких застосовувалася праця рабів або збіднілих членів громади. Посту­пово племінна верхівка перетворювалася на землевласників, а вільні об­щинники поповнювали категорії залежного населення.

З розкладом родоплемінного ладу замість племінних союзів поступово утворювалися нові територіальні об'єднання — князівства, на чолі яких стояли князі. Центрами їх стали «городи»: у полян — Київ, у ільменських словенів — Новгород, у сіверян — Чернігів тощо. Щоб утримати владу, за­хистити свої землі та завоювати нові території, князі формували військові загони — дружини.

Процес об'єднання слов'янських князівств у єдину державу прискорю­вало ускладнення зовнішньополітичної ситуації, зумовлене Великим пере­селенням народів. Через південні східнослов'янські землі йшли на Дунай болгари та угри, хвилями накочувалися кочовики, великого лиха завдали авари, хозари, з півночі слов'янам загрожували нормани.

Для боротьби із навалою зовнішніх ворогів окремі князівства об'єднувалися. Уже у VIII – ІХ ст. виникають три великі східнослов'янські державні утворення, які арабські автори називали: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля), Артанія (Причорноморська Русь).

Причини утворення держави у східних слов'ян
Внутрішні: економічні, соціальні, політичні			Зовнішні	Інші
1. Розвиток зем­леробства, вдосконален­ня обробки землі (заміна рала плугом), поява приват­ної власності	1. Соціальне розшару­вання, ви­никнення заможного і залежно­го насе­лення	1. Підпоряд­кування князями навколиш­ніх земель	1. Захист від тюрксько-монгольсь­ких племен: аварів, хо­зар, пе­ченігів	Сприятливий клімат, родючі ґрунти у Се­редньому Подніпров'ї, що сприяло розвитку ви­сокого рівня землеробства
2. Розвиток ре­месла, виго­товлення більш доско­налих знарядь праці	2. Виділення племінної знаті — старшини, князів	2. Поява політич­них цент­рів	2. Торговий шлях «із ва­ряг у греки», який прохо­див через Середнє По­дніпров'я, існування контактів з народами, які вже мали державу
3. Зростання виробництва додаткового продукту	3. Роль віче перебирає на себе рада старійшин	3. Спадкова князівська влада
4. Зосередження приватної власності в ру­ках племінної знаті
5. Активізація внутрішнього обміну

2.   Виступ учня «Походження назви "Русь"»

У VIII ст. джерела почали вживати для позначення території племен по­лян, сіверян та деревлян назву «Русь». Щодо походження і значення цієї назви існує досить багато гіпотез: фінського походження, угорського, хо­зарського, литовського тощо.

Скандинавська теорія	Автохтонна південно-руська теорія	Хозарська теорія
«Руссю» фіни називали одне з племен норманів-шведів, які у VIII—IX ст. почали здійснюва­ти походи на узбережжя Захід­ної та Східної Європи. У той же час вони завоювали Новгород і заснували там державу	Автохтонне (корінне) населення певної тери­торії походить від на­зви стародавніх племен росоманів та росів, які жили над річкою Рось у Подніпров'ї	Гунно-аваро-хозарська держава власне була царством руського на­роду, держава між Ду­наєм і Волгою, яка склалась під владою гуннів, це й є Русь

3.   Виступ учня «Князь Аскольд та його походи на Візантію»

Аскольд (Аскольд) і Дір — київські князі II пол. IX ст. За деякими дани­ми, нащадки Кия, за іншими — дружинники Рюрика.

«Було у Рюрика два мужа, обидва не з племені його, але боярини, Аскольд і Дір. І відпросилися вони у Царгород із родом своїм. І пішли вони по Дніпру, і, коли пропливали мимо, побачили на горі невелике місто. І спитали:

- Чиє це місто? їм відповіли:

- Було три брати — Кий, Щек і Хорив, які заснували це місце.

...і померли, а ми живемо тут, рід їхній, і платимо данину хозарам». Аскольд і Дір залишилися в цьому місті, і зібрали у себе багато варягів, і стали володіти полянською землею. Рюрик же князював у Новгороді».

Нестор «Повість минулих літ»

У цей період молода феодальна держава вийшла на міжнародну арену, здобула міжнародне визнання й утвердила себе в історії європейської цивілізації. Головною зовнішньополітичною акцією Аскольда були візан­тійські походи. Сучасні дослідники нараховують їх чотири. Найбільшого значення набув похід на Константинополь 860 р. Русичі 18 червня рапто­во напали на столицю Візантії й тримали її в облозі сім днів. «Місто ледве... не було підняте на спис,— говорив у своїй проповіді тодішній Константинопольський патріарх Фотій. — Що за удар і гнів такий тяжкий і вражаючий? Звідки найшла на нас Ця північна і жахлива гроза? Які густі хмари пристрастей і які могутні зіткнення запалили проти нас цю Нестерпну блискавку?». Далі Фотій дав таку характеристику цьому ворогові: «Народ вийшов з країни північної, прямуючи ніби на другий Єрусалим, племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і списа: вони жорстокі немилосердні, голос їхній шумить, як море...». Дізнавшись про облогу Полиці, повернувся з походу імператор Михайло III. Разом із патріархом Потієм він усю ніч молився у церкві на Влахерні, благаючи про заступ­ництво Богородицю, а по всій столиці відбувалися «лиття й оплакування». Руси захопили й пограбували, як повідомляє Нікіта Пафлагонський, всі поселення й монастирі навколо Константинополя і на сусідніх островах.

Для правлячої верхівки було небезпечним і те, що руси захопили острів Теренвінф, на якому перебував відправлений насильно у заслання поперед, ник патріарха Фотія — патріарх Ігнатій. Переляк був настільки великим, що із церкви на Влахерні вийняли із золотої раки ризу Богоматері і пере­несли її до Святої Софії. Ця риза була однією із найбільших святинь пра­вославної церкви. Водночас розпочались переговори з русами. В результаті був укладений мирний договір, який вивів із «небуття» нову державу у Єв­ропі. «Народ неіменитий,— говорив опісля у своїй проповіді Фотій,— народ ніщо, народ на рівні рабів, невідомий, але який дістав ім'я після походу на нас, незначний, принижений і бідний, але який досяг блискучої висоти, незчисленного багатства,— о, яка біда послана нам від Бога...».

У 863 р. Аскольд здійснив новий похід на Принцеві острови у Марму­ровому морі. У 866 р.,— ще один, який завершився невдало — буря розки­дала по морю кораблі русичів. «І бисть в Києві плач велій». У 874 р. після чергового походу русичів на Візантію імператор Василій Македонянин уклав договір, одним із реальних наслідків якого стало хрещення правлячої верхівки і, певно, частини дружинників у Києві. Це мало великий вплив на подальший розвиток внутрішнього життя слов'янського суспільства на Подніпров'ї. Християнська община Києва сприяла поширенню христи­янства серед інших верств населення, що викликало невдоволення служи­телів культу старих слов'янських богів. Язичницькі жерці, певна річ, не ба­жали мирно поступатись своєю першістю. Вони шукали зовнішніх сил для свого зміцнення, і такі сили швидко знайшлися, зокрема, у Славії, в столи­ці її Новгороді на р. Волхові.

4.   Виступ учня «Утвердження династії Рюриковичів»

«Вигнали варягів за море (слов'янські племена) і не дали їм данини. Почали самі собою володіти, і не було серед них правди, і став рід на рід... І сказали собі:

- Пошукаємо собі князя, який володів би нами і судив по правді. І при­йшли за море до варягів. Ті варяги називалися «Русь», як інші називаються шведами...

І сказали їм чудь, слов'яни і кривичі:

- Земля наша велика і багата, а ладу в ній нема. То прийдіть, князі, і во­лодійте нами. І зібралися три брати родами своїми і прийшли. Старший Рюрик сів у Новгороді, а другий Синеус — на Білоозері, а третій Трувор - в Ізборську. Через два літа померли Синеус і брат його Трувор. І взяв усю владу Рюрик і роздав мужам своїм міста...

І ними всіма володів Рюрик».

Нестор «Повість минулих літ

Близько 870 р. у Новгороді утверджується влада князя Рюрика, якого запросили новгородці. Одні історики вважають, що він за походженням був норман; інші виводили його з Данії; дехто наполягав на слов'яно - балтійському походженні, зважаючи на тісні економічні, торговельні та полі­тичні відносини між племенами Балтійського помор'я і Славії. Рюрик дуже швидко почав прагнути одноосібної влади, що викликало невдово­лення місцевого населення, яке зі зброєю в руках повстало на чолі із Вадимом Хоробрим. Никонівський літопис датує цю подію 872 р. Цікаво, що через кілька років знову зустрічаються записи, які свідчать про бурхливі події у Новгороді: під 875 р. записано в тому ж Никонівському літо­пису: «Того ж лета избежаша от Рюрика из Новгорода в Киев много новгородцких мужей».

879 р. Рюрик помер у Новгороді, залишивши малолітнього сина Ігоря на руках його вихователя Олега.

5.   Виступ учня «Правління Олега. Розширення меж Київської держави»

Через три роки Олег організував похід на кривичів, далі захопив Київ, вбивши київського князя Аскольда. Причому вбив не у відкритому бою, а підступом, заманивши його на розмову від імені ватаги купців.

На цю обставину звернув увагу ще історик XVIII ст. В. Татіщев. Він вва­жав, що Аскольд став жертвою змови київських прибічників язичництва: «Убивство Аскольдове найбільш вірогідне, що хрещення тому причиною було; можливо, кияни, не бажаючи хрещення прийняти, Олега призвали, а Олегу заздрість володарювання приєдналась...».

Безумовно, переворот 882 р. — убивство останнього Києвича і возшестя на київський стіл Олега — подія визначна у східнослов'янському регіоні. Династія Києвичів завершила своє існування, у Києві встановилася інша правляча династія — Рюриковичів. Олег узурпував владу, як з усього випли­ває, за допомогою внутрішніх сил, яких непокоїло посилення авторитета Аскольда. Оцінюючи цей факт, необхідно наголосити, що він не є актом зовнішнього завоювання чи загарбання, а рядовим державним переворо­том, який здійснили ворожі Аскольдові сили Києва. Олег став речником їхніх інтересів, вони намагались використати його честолюбство для влас­ної користі. Б. Рибаков називає Олега «безвісним конунгом, шо по-розбійницьки оволодів Києвом і помер невідомо де». Інші дослідники, зокрема М. Брайчевський, вважають Олега людиною непересічною. Прийшовши До влади в Києві за допомогою язичницької верхівки, він був змушений проводити політику, яку вона йому диктувала. І, передусім, антихристиянську політику.

Насамперед, Олегові треба було повернути під владу Києва ті племена, які одразу відокремилися, скориставшись династичним переворотом. Олег здійснив походи на древлян (883) і на уличів (885). Вочевидь, йому вдалося їх приборкати. Крім того, йому довелося вести боротьбу і з прихильниками Аскольда, які дотримувалися християнства і виступали проти язичницької верхівки. Про цю боротьбу свідчить «Повість минулих літ»: Олега, мовляв, прозвали Віщим «люди погани й невігласи», тобто язичники прозвали Оле­га Віщим. Знаменита легенда про смерть Олега від свого коня також є тому доказ, як зауважував Б. Рибаков.

«Жив Олег, князюючи в Києві, маючи мир з усіма країнами. І прийшла осінь. І згадав Олег свого коня, якого поставив годувати і наказав не сідати на нього. Він спитав колись волхвів і ворожбитів:

— Від чого мені вмерти?

І сказав йому один ворожбит:

— Княже! Від коня твого, якого ти любиш і на якому ти їздиш, від нього ти вмреш.

Запали слова ці Олегові в душу, і сказав він:

— Ніколи не сяду на нього і ніколи не побачу його.

І звелів кормити коня і не водити до нього. Так він прожив декілька років... На п'яте літо згадав він коня, від якого волхви пророкували йому померти.

І, покликавши старого конюха, спитав Олег:

— Де ж мій кінь, якого я поставив годувати й доглядати? Конюх сказав:

— Помер...

І звелів князь сідлати коня:

— Хочу побачити кістки його.

І приїхав на те місце, де лежали його голі кості і череп голий, зліз з коня, посміявся і сказав:

— Чи не від цього черепа мені смерть прийняти?

І наступив на череп, і виповзла змія із черепа, і вжалила його в ногу. Від того розхворівся Олег і помер».

У слов'янській міфології і звичаях взагалі кінь завжди був символом доб­ра, багатства і вірності, охоронцем сиріт, помічником людини. Череп коня завжди клали під кут хати, коли починали її будувати, як оберег сімейного вогнища. Тож смерть Олега від свого вірного друга-коня свідчить, що у сві­домості киян Олег був лихою людиною і не заслужив навіть доброї смерті. Невідоме місце поховання Олега, хоча у слов'ян могили — це святі місця. Одні говорять, що вона на Щекавиці, інші, що Олег похований десь на Ла­дозі, існують відомості, що ніби він помандрував за море і там десь помер.  |

6.   Повідомлення учня «Зовнішньополітична діяльність перших князів»

Навколо діянь Олега взагалі багато таємничого. «Повість минулих літ», наприклад, часто приписує йому або Аскольдові міфічні діяння. Так, Б. Ри­баков піддає сумніву і визволення Олегом від хозар сіверян та радимичів. Так само викликає роздуми і похід Олега 907 р. на Візантію. Брайчевський вважає, що опис цього походу відноситься до часів Аскольда, як і договір, зафіксований у «Повісті минулих літ».

7.    Виступ учня «Князь Ігор»

Олег помер 912 чи 913 року. До влади прийшов князь Ігор, якому на той час уже було 39 років. Олег за життя узурпував владу, хоча за законом мав віддати йому кермо по досягненні ним повноліття. Ми знаємо із «Повісті минулих літ», що Ігор «хожаше по Олзі і слушаше його».

У літературі оцінка діяльності Ігоря досить неоднозначна. Одна части­ла істориків вважає його людиною нікчемною, інша — проникливим діячем. Уважно розглянувши всі відомості, є підстави долучитися до другої думки. У 913-914 рр. він вів війни з древлянами, які, напевне, не хотіли визнавати зверхності Києва. У 915 і 920 роках він виступив проти печенізь­ких орд, які ще за часів Аскольда завдавали ударів слов'янам на Подніпров'ї. Відомо, що Ігор воював також і з уличами.

8.    Виступ учня «Походи проти Візантії»

Ігор продовжив активну зовнішню політику Олега. За часів його правління руські дружини почали проникати на Кавказ. Ще в 909-910 рр., а згодом у 912-913 рр. руські дружини здійснили напад на Абесгун і Сарі. У 945 р. русь­кі війська захопили м. Бердаа. Давні джерела називають це багате місто «Баг­дадом Кавказьким». Спочатку руси заявили, як повідомляють джерела, що жадають лише влади, але згодом пограбували місто, забрали золото, срібло, килими, а натомість вручили місту «шматок глини з печаткою» як гарантію проти поборів з боку інших чужинців. Через деякий час руси піддали місто мечу. Безперервні війни з місцевим населенням примусили їх покинути край. Цей похід закінчився невдачею. У 944 р. Ігор знову пішов на Візантію. До ви­рішальної битви не дійшло — візантійці запропонували русичам «викуп», тобто вирішили сплачувати данину, визначену попередніми договорами ще за часів Аскольда. Цього ж року був укладений новий договір Русі та Візантії. Він був менш вигідний від попередніх угод: Русь втрачала володіння на чорно­морському узбережжі та в гирлі Дніпра; руські купці мали сплачувати мито за торгівлю з Візантією, а також русичі мали надавати Візантії військову допомо­гу. Договір 944 р. має ще один важливий аспект для нас — він подає картину суспільного життя Русі Ігоревої доби, його двовірний характер. Утверджуючи Угоду в Києві, її підписали і поганини-руси, і руси-християни. Причому поганини присягались перед Перуном — біля його підніжжя вони «покладоша оружье своє й щити й золото...», а християни-руси присягу-роту складали «в церкви св. Іллі, яже єсть над Ручаєм конец Пасиче беседьі; се бо бе сборная Церкви». Із договору, зокрема, стає зрозумілим, що київський зверхник досить толерантно ставився до християнства і, як небезпідставно вважає Є. Голубинський, був або «внутрішнім», або таємним християнином. До цього треба додати, що М. Брайчевський пішов далі: він вважає, що Ігор та Ольга ймовірно прий­няли християнство одразу ж після підписання договору 944 р. і смерть Ігоря Була спровокована саме цим хрещенням, коли язичницька дружина, а можливо, й древляни-язичники не захотіли з цим примиритись. Звичайно, підстави для такої гіпотези є. Відомо, що «Повість минулих літ» описує причину смерті Ігоря як наслідок зажерливості його дружинників, що вимагали для свого збагачення вдруге зібрати полюддя з деревлян. Безумовно, це надто спрощене пояс­нення такого надзвичайного випадку, як вбивство київського князя, з яким не наважувався сваритись навіть Константинополь. До того ж Візантія домоглась за останнім договором 944 р. Київську Русь мати своїм військовим союзником.

Князь	Роки прав­ління	Діяльність
Дір	30-50 рр. IX ст.	Володів значною територією, до його столиці приїздили купці з інших країн. 839 р. — посольство русів відвідало Константино­поль. Поширення християнства
Аскольд	860-882 рр.	860 р. — похід на Константинополь, пограбування   його передмість
Олег	882-912 рр.	882 р. — убивство Аскольда, захоплення влади в Києві Олегом. За часів його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни. Домовився з варягами, що сплачува­тиме їм щорічно 300 гривень данини, якщо вони відмовляться від набігів на Русь. 907 р. — успішний похід на Візантію, яка вимушена була сплатити данину і підписати угоду, за якою: •   руські купці дістали можливість вільно приїжджати до Константинополя і торгувати безмитно; •   руські посли і купці, які перебували в Константино­полі, протягом шести місяців забезпечувалися продовольством, безкоштовно користувалися лазнею; •   на дорогу додому візантійський уряд мав забезпечувати русичів якорями, канатами, вітрилами. 911р. — русько-візантійська угода: •   сторони несли рівну відповідальність за скоєні злочини; •   зобов'язувалися надавати допомогу торговельним суднам, які зазнали катастроф, повертати полонених і втікачів. 912-913 рр. — 500 руських кораблів пройшли Волгою й досягли південного узбережжя Каспію
Ігор	912-945 рр.	Вийшли з підпорядкування Києву древляни, на яких Ігор пішов війною, наклав данину, більшу за попередню. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але    остаточно підкорити їх йому не вдалося. Біля південних кордонів Русі вперше з'явилися пе­ченіги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир та одійшли до Дунаю, проте уже в 920 р. угоду було порушено 941 р. — невдалий похід проти Візантії. 944 р. — другий похід проти Візантії. Укладено договір: •   руські купці мали сплачувати Візантії мито; •   Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі і не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар. 944 р. — похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю поверну­лися додому. 945 р. — повстання древлян. Смерть Ігоря

IV. Закріплення та повторення нового матеріалу

1.   Про кого йдеться в цих віршах?

                  Олег

Його боялись й шанували

За силу і свої й чужі.

І «віщим» князя називали

За те, що мав все до душі:

Удачу, щастя, що завгодно...

Як здобич, вабили світи.

Хоробрим лицарем народним

Олега кликали завжди.

Князь чоловіком був хорошим

І дипломатом мудрим був.

Від цісаря великі гроші

За місто Царгород здобув.

Свій причепив на брамі щит.

Та якось сивий ворожбит.

Сказав, що згине від коня.

Й одного сонячного дня

Гадюка в ногу уп'ялась.

І ворожба ота збулась.

                 Ігор

Жінку мав за оберега,

У столиці панував,

Сином віщого Олега

Київ князя називав.

Був хоробрим і відважним

Цей слов'янський властелін.

Часто гордо і поважно

Виступав в походи він.

Владу міцно вмів тримати

У руках своїх, й тому

Звали здібним і завзятим

Й поклонялися йому.

Переходи були вдалі,

Й князь пішов на Цареград,

Але кинули повсталі

На слов'ян вогненний град.

Від усіх племен поляни

Позбирали данину.

Заплатили й деревляни

І притому не одну.

Князю ж все здавалось мало..

Розлютившись, вороги

До дерев його прип'яли

І роздерли на шматки.

2.   Загадка-складка

Літописи доносять людям:

«Хай місто матір'ю всім буде...»

Своїм дружинникам й колегам

Так було сказано ... (Олегом).

3.   Акровірши

І на Царград, і на Кавказ

Господар цей ходив не раз.

Орел. Та кляті вороги

Роздерли князя на шматки. (Ігор)

Оповитий славою народу,

Ладний з ним у вогонь і в воду.

Епоха пишалася князем, мов сином

Гадюкою вжалений в ногу загинув.

(Олег)!

V.    Підсумковий етап

1.    Розгляд проблемного питання

2.    Узагальнення

Учитель. Перші київські князі: Аскольд, Дір, Олег, Ігор — зміцнили свою державу, об'єднавши окремі князівства східних слов'ян, посилили військову могутність, домоглися міжнародного визнання.

Утворення у IX ст. Київської держави мало велике значення. Так, східнослов'янські племена вперше об'єдналися в межах однієї держави! Цим було закладено традиції державотворення на території України, що дало потужний імпульс розвиткові української народності та її самобутньої культури.

VI.   Домашнє завдання

1.    Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2.    Підготувати розповідь про теорії походження назви «Русь».

3.    Порівняти внутрішню політику київських князів за допомогою таблиці.