КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДі.
1 Мета та завдання концепції національно-патріотичного виховання молодіМетою Концепції є сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді (Указу Президента України № 616/2008). Концепція розроблена на виконання Указу Президента України «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді», з врахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів від 15 вересня 1999 року „Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”, Указу Президента України від 25 жовтня 2002-го року «Про затвердження Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді», Постанови ВРУ „Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку”, документів робочої групи з питань патріотичного виховання молоді при Апараті Ради національної безпеки і оборони. Виходячи з цього, основна ідея даного документу полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбуття. Саме тому патріотичне виховання молоді є найголовнішим пріоритетом молодіжної політики в Україні. Дана концепція покликана сформувати цілісну систему, спрямовану на забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. Процес національно-патріотичного виховання є важливою складовою національної безпеки України. Реалізація єдиної комплексної програми патріотичного виховання молодих громадян України забезпечує ґрунтовну мотивацію молоді до праці на користь України. Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право. Головною метою роботи органів державної влади та створених відповідних організацій, а також метою реалізації проектів у сфері патріотичного виховання молоді, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є робота з молодими громадянами 14-35 річного віку, а саме виховання їх у дусі патріотичного обов'язку, поваги до військової служби та готовності до захисту Вітчизни, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави. Завдання національно-патріотичного виховання:Усний журнал "Я маю право..." – розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку; - утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України; - створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення; - виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку; - розвиток відчуття у громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста; - створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсификації історії України; - формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп. 2 Форми національно-патріотичного виховання молоді в Україні Органи державної влади, органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а у випадку фінансової підтримки за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету відповідних проектів, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації, проводять роботу з патріотичного виховання молоді, зосереджуючи увагу на: - роз'ясненні внутрішньої та зовнішньої політики України, Законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України виховуючи повагу до законодавчих норм; - вивченні історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави; - роз'ясненні серед громадян вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Військової присяги на вірність Українському народові та військових статутів, організації зустрічей з ветеранами війни, відмінниками бойової підготовки Збройних Сил та інших військових формувань, відвідування військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів і вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи; - вивченні славних і видатних імен відомих людей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, засвоюючи у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків та вивчаючи історію рідного краю крізь призму видатних світових постатей; - вивченні Державного гімну, історії та змісту державних символів, засвоєнні поваги до державної атриб 3 Напрямки реалізації концепції національно-патріотичного виховання молоді 3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді: підготовка нормативно-правових актів з питань патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства; визначення механізмів економічного стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку заходів ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді; розроблення порядку проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор, конкурсів, присвячених проблемам патріотичного виховання молодих людей; розроблення положень про державні нагороди та відзнаки для вихователів, наставників за успіхи у патріотичному вихованні молоді, а також для молодих людей — за досягнення у підготовці до захисту Батьківщини, до служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України. 3.2 Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного виховання молодого покоління: забезпечення наступності та системності патріотичного виховання з урахуванням вікових, національних особливостей підростаючого покоління; поєднання і координація зусиль центральних та місцевих органів влади у роботі щодо патріотичного виховання молоді; посилення військово-патріотичної роботи, проведення днів і місячників захисника Батьківщини, “вахт пам’яті”, пошукових заходів, військово-спортивних ігор і походів; виховання у молоді національної свідомості, яка ґрунтується на українській національній ідеї; сприяння молодим людям у реалізації ними інтелектуальних та творчих здібностей на благо України; сприяння професійній орієнтації, розвиток мотивації до праці; залучення юнаків і дівчат до вивчення культури, історії корінних народів і національних меншин України, пропагування кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, підтримка професійної та самодіяльної художньої творчості, діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів; сприяння формуванню позитивного іміджу українських естрадних виконавців, діячів культури і мистецтва, спортсменів, активне залучення їх до патріотичного виховання молоді; розвиток політичної культури, залучення молоді до участі у державотворчому процесі, громадському русі; виховання у молодих людей культури поведінки, поваги до старших поколінь, розвинутої правосвідомості, дбайливого ставлення до природи; розширення молодіжного туризму; створення відповідних умов та залучення молодих людей до регулярних занять фізичною культурою і спортом, спрямування фізичного виховання на підготовку молоді до праці та захисту Батьківщини; сприяння розширенню контактів з українцями, які проживають за межами України; удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, що займаються питаннями патріотичного виховання дітей та молоді; сприяння роботі клубів за місцем проживання, інших організацій, які здійснюють заходи з патріотичного виховання молоді; розроблення та реалізація програм патріотичного виховання молоді місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування разом з усіма інституціями громадянського суспільства. 3.3 Інформаційно-пропагандистське забезпечення національно-патріотичного виховання молоді: розроблення рекомендацій щодо посилення патріотичної спрямованості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації; активна протидія фактам, що фальсифікують історію України та її сьогодення; створення в мережі Інтернет інформаційної бази з питань патріотичного виховання молоді; організація у теле-, радіопрограмах і в пресі постійно діючих рубрик про патріотичне виховання молоді, про досвід роботи у цьому напрямі різних соціальних інституцій, у тому числі ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, із залученням до обговорення проблем патріотичного виховання молоді відомих вчених, державних і громадських діячів, представників культури і мистецтва, педагогів, ветеранів війни і праці, лідерів та активістів громадських організацій; випуск спеціального друкованого видання з проблем патріотичного виховання молоді; недопущення пропаганди в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що підривають суспільну мораль; підтримка україномовних молодіжних друкованих засобів масової інформації, теле- та радіопрограм, Інтернет-центрів; виробництво кіно- і відеофільмів, видання творів, постановка спектаклів, спрямованих на патріотичне виховання підростаючого покоління. 3.4 Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями: активне залучення до патріотичного виховання молоді ветеранських громадських організацій, використання їх досвіду і духовного потенціалу з метою збереження та спадкоємності славних бойових і трудових традицій; відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили, здатної зробити вагомий внесок у військово-патріотичне виховання молоді, її підготовку до захисту Батьківщини; організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді; підтримка засобів масової інформації, які діють при молодіжних і дитячих громадських організаціях та висвітлюють проблеми патріотичного виховання дітей і молоді; сприяння консолідації і координації діяльності громадських організацій при підготовці і проведенні заходів патріотичного спрямування. 3.5 Посилення ролі сім’ї у процесі патріотичного виховання молоді: створення відповідного рівня життєдіяльності сім’ї, належних умов для фізичного, інтелектуального, морально-естетичного, освітнього та духовного розвитку дітей на засадах національних традицій, педагогічної науки та кращого світового досвіду; підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки нових програм і посібників з питань патріотичного виховання дітей у сім’ї, активізація діяльності органів державної влади та громадських структур у цьому напрямі; створення всеукраїнської та регіональних інформаційно-статистичних баз даних стосовно різних категорій сімей з метою їх соціальної підтримки. 3.6 Формування науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання молоді: здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація нових архівних документів, видання воєнно-історичної літератури, мемуарів, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, серій книг патріотичної спрямованості, календарів; включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів; підготовка та видання наукових праць, науково-методичних, навчальних посібників і рекомендацій з питань патріотичного виховання молоді; розроблення та впровадження типових навчальних програм з питань патріотичного виховання молоді в закладах освіти; вивчення інтересів, запитів, настроїв та уподобань молоді, зокрема шляхом проведення моніторингового соціологічного дослідження; систематичне проведення науково-практичних конференцій, семінарів, у тому числі всеукраїнської науково-практичної конференції з проблем патріотичного виховання молоді; вивчення світового досвіду з питань патріотичного виховання молоді; створення на базі кращих наукових установ і закладів освіти експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, поширення передового досвіду; підвищення професійної кваліфікації педагогів та вихователів, соціальних працівників, інших фахівців у сфері соціального становлення та розвитку молоді. |
КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ
1 Мета та завдання концепції національно-патріотичного виховання молоді
Метою Концепції є сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді (Указу Президента України № 616/2008).
Концепція розроблена на виконання Указу Президента України «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді», з врахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів від 15 вересня 1999 року „Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”, Указу Президента України від 25 жовтня 2002-го року «Про затвердження Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді», Постанови ВРУ „Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку”, документів робочої групи з питань патріотичного виховання молоді при Апараті Ради національної безпеки і оборони.
Виходячи з цього, основна ідея даного документу полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбуття. Саме тому патріотичне виховання молоді є найголовнішим пріоритетом молодіжної політики в Україні.
Дана концепція покликана сформувати цілісну систему, спрямовану на забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. Процес національно-патріотичного виховання є важливою складовою національної безпеки України. Реалізація єдиної комплексної програми патріотичного виховання молодих громадян України забезпечує ґрунтовну мотивацію молоді до праці на користь України.
Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.
Головною метою роботи органів державної влади та створених відповідних організацій, а також метою реалізації проектів у сфері патріотичного виховання молоді, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є робота з молодими громадянами 14-35 річного віку, а саме виховання їх у дусі патріотичного обов'язку, поваги до військової служби та готовності до захисту Вітчизни, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави
Завдання національно-патріотичного виховання:
– розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку;
- утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України;
- створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення;
- виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку;
- розвиток відчуття у громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста;
- створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсификації історії України;
- формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних гр
2 Форми національно-патріотичного виховання молоді в Україні
Органи державної влади, органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а у випадку фінансової підтримки за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету відповідних проектів, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації, проводять роботу з патріотичного виховання молоді, зосереджуючи увагу на:
- роз'ясненні внутрішньої та зовнішньої політики України, Законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України виховуючи повагу до законодавчих норм;
- вивченні історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави;
- роз'ясненні серед громадян вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Військової присяги на вірність Українському народові та військових статутів, організації зустрічей з ветеранами війни, відмінниками бойової підготовки Збройних Сил та інших військових формувань, відвідування військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів і вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи;
- вивченні славних і видатних імен відомих людей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, засвоюючи у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків та вивчаючи історію рідного краю крізь призму видатних світових постатей;
- вивченні Державного гімну, історії та змісту державних символів, засвоєнні поваги до державної атрибутики
3 Напрямки реалізації концепції національно-патріотичного виховання молоді
3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:
підготовка нормативно-правових актів з питань патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;
визначення механізмів економічного стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку заходів ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді;
розроблення порядку проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор, конкурсів, присвячених проблемам патріотичного виховання молодих людей;
розроблення положень про державні нагороди та відзнаки для вихователів, наставників за успіхи у патріотичному вихованні молоді, а також для молодих людей — за досягнення у підготовці до захисту Батьківщини, до служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України.
3.2 Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного виховання молодого покоління:
забезпечення наступності та системності патріотичного виховання з урахуванням вікових, національних особливостей підростаючого покоління;
поєднання і координація зусиль центральних та місцевих органів влади у роботі щодо патріотичного виховання молоді;
посилення військово-патріотичної роботи, проведення днів і місячників захисника Батьківщини, “вахт пам’яті”, пошукових заходів, військово-спортивних ігор і походів;
виховання у молоді національної свідомості, яка ґрунтується на українській національній ідеї;
сприяння молодим людям у реалізації ними інтелектуальних та творчих здібностей на благо України;
сприяння професійній орієнтації, розвиток мотивації до праці;
залучення юнаків і дівчат до вивчення культури, історії корінних народів і національних меншин України, пропагування кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, підтримка професійної та самодіяльної художньої творчості, діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів;
сприяння формуванню позитивного іміджу українських естрадних виконавців, діячів культури і мистецтва, спортсменів, активне залучення їх до патріотичного виховання молоді;
розвиток політичної культури, залучення молоді до участі у державотворчому процесі, громадському русі;
виховання у молодих людей культури поведінки, поваги до старших поколінь, розвинутої правосвідомості, дбайливого ставлення до природи;
розширення молодіжного туризму;
створення відповідних умов та залучення молодих людей до регулярних занять фізичною культурою і спортом, спрямування фізичного виховання на підготовку молоді до праці та захисту Батьківщини;
сприяння розширенню контактів з українцями, які проживають за межами України;
удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, що займаються питаннями патріотичного виховання дітей та молоді;
сприяння роботі клубів за місцем проживання, інших організацій, які здійснюють заходи з патріотичного виховання молоді;
розроблення та реалізація програм патріотичного виховання молоді місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування разом з усіма інституціями громадянського суспільства.
3.3 Інформаційно-пропагандистське забезпечення національно-патріотичного виховання молоді:
розроблення рекомендацій щодо посилення патріотичної спрямованості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації;
активна протидія фактам, що фальсифікують історію України та її сьогодення;
створення в мережі Інтернет інформаційної бази з питань патріотичного виховання молоді;
організація у теле-, радіопрограмах і в пресі постійно діючих рубрик про патріотичне виховання молоді, про досвід роботи у цьому напрямі різних соціальних інституцій, у тому числі ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, із залученням до обговорення проблем патріотичного виховання молоді відомих вчених, державних і громадських діячів, представників культури і мистецтва, педагогів, ветеранів війни і праці, лідерів та активістів громадських організацій; випуск спеціального друкованого видання з проблем патріотичного виховання молоді;
недопущення пропаганди в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що підривають суспільну мораль;
підтримка україномовних молодіжних друкованих засобів масової інформації, теле- та радіопрограм, Інтернет-центрів;
виробництво кіно- і відеофільмів, видання творів, постановка спектаклів, спрямованих на патріотичне виховання підростаючого покоління.
3.4 Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями:
активне залучення до патріотичного виховання молоді ветеранських громадських організацій, використання їх досвіду і духовного потенціалу з метою збереження та спадкоємності славних бойових і трудових традицій;
відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили, здатної зробити вагомий внесок у військово-патріотичне виховання молоді, її підготовку до захисту Батьківщини;
організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді;
підтримка засобів масової інформації, які діють при молодіжних і дитячих громадських організаціях та висвітлюють проблеми патріотичного виховання дітей і молоді;
сприяння консолідації і координації діяльності громадських організацій при підготовці і проведенні заходів патріотичного спрямування.
3.5 Посилення ролі сім’ї у процесі патріотичного виховання молоді:
створення відповідного рівня життєдіяльності сім’ї, належних умов для фізичного, інтелектуального, морально-естетичного, освітнього та духовного розвитку дітей на засадах національних традицій, педагогічної науки та кращого світового досвіду;
підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки нових програм і посібників з питань патріотичного виховання дітей у сім’ї, активізація діяльності органів державної влади та громадських структур у цьому напрямі;
створення всеукраїнської та регіональних інформаційно-статистичних баз даних стосовно різних категорій сімей з метою їх соціальної підтримки.
3.6 Формування науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання молоді:
здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація нових архівних документів, видання воєнно-історичної літератури, мемуарів, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, серій книг патріотичної спрямованості, календарів;
включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів;
підготовка та видання наукових праць, науково-методичних, навчальних посібників і рекомендацій з питань патріотичного виховання молоді;
розроблення та впровадження типових навчальних програм з питань патріотичного виховання молоді в закладах освіти;
вивчення інтересів, запитів, настроїв та уподобань молоді, зокрема шляхом проведення моніторингового соціологічного дослідження;
систематичне проведення науково-практичних конференцій, семінарів, у тому числі всеукраїнської науково-практичної конференції з проблем патріотичного виховання молоді;
вивчення світового досвіду з питань патріотичного виховання молоді;
створення на базі кращих наукових установ і закладів освіти експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, поширення передового досвіду;
підвищення професійної кваліфікації педагогів та вихователів, соціальних працівників, інших фахівців у сфері соціального становлення та розвитку молоді.
Урок мужності |
Мета: Розповісти дітям про героїчні сторінки Великої Вітчизняної війни, звільнення нашої країни від фашистських загарбників; формувати уявлення про військовий обов’язок та вірність Вітчизні; формувати досвід етичної поведінки особистості, спонукати інтерес до історії своєї країни; підвищення інформаційної культури учнів; емоційно стимулювати патріотичні почуття вихованців через залучення до військових традицій; виховувати у дітей любов і шану до воїнів, партизанів, підпільників, патріотів, які загинули захищаючи честь, свободу та незалежність України, врятували народи світу від поневолення; виховувати любов до рідної країни, почуття патріотизму.
Обладнання: Аудіозаписи з піснями військових років, малюнки дітей про війну, плакат: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», виставка книг про війну,
Форма проведення:урок мужності.
Хід заняття:
Вчитель: Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941 - 1945 років. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.
Велика Вітчизняна війна і виборена в ній Перемога, віддаляючись від нас у часі, не відходять у забуття. Священна пам’ять і воєнні реліквії завжди живуть з нами, у наших серцях. Ми пишаємося тим, що зробили для Перемоги наші земляки. Пам’ятає рідна земля своїх героїв. Кожна родина втратила на війні своїх синів, братів, чоловіків.
Проходять роки, відлітають у вічність. 28 жовтня миє 69 років з моменту звільнення України від фашистських загарбників. А весною 2014 року 69 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли зброї, настала тиша, прийшов мир, такий довгоочікуваний, вистражданий, прийшов спокій, за який заплатили найвищу ціну—ціну крові та сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не гасне пам'ять про тих, хто не пошкодував своєї крові, хто приніс на вівтар свободи найдорожче—життя. Кожен з нас розділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». І сьогодні на цьому уроці ми з вами намагатимемося відтворити картини військових років.
Учениця:
Ніхто не забутий;
На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам'ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Учень: Колись історія назве,
Наш час народженням людини.
Бо поки серце в нас живе –
Ми не стояли на колінах.
Наші солдати ешелонами йшли захищати Батьківщину, тоді ще не знаючи про те, що війна не скоро закінчиться.
Пісня «Священна війна» (Слова В. Лєбєдєва-Кумача, музика А.В.Олександрова)
Учениця: Посміхається ранок травневий,
Трепет спогадів, потиск долонь...
У сльозинках непрохано-щедрих
Знов виблискує вічний вогонь.
Але поряд надійне плече
І дитячі допитливі очі,
І душа, в якій серце тріпоче,
Що Ваш спогад в майбутнє несе.
Вчитель: Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і попелище було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими числами. 1418 днів і ночей йшли воїни палаючими дорогами війни. Кожен день, кожен рік, немов сторіччя. Перемогли тому, що вели війну справедливу. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, відстоювали право на щастя, право на життя.
Дорогою ціною дісталася нам перемога. Батьківщина втратила мільйони кращих синів і дочок, які віддали своє життя в боротьбі з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, в нерівних боях на окупованій німецько-фашистськими загарбниками території.
Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 р.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.).
Улітку 1943 року (5 липня - 23 серпня) радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України.
Після запеклих боїв 6 листопада 1943 року столиця України була повністю звільнена від німецько-фашистських загарбників. Перемога над ворогом мала широкий міжнародний резонанс. Після визволення Києва Лондонське радіо сповістило: «Взяття Києва радянськими військами є перемогою, яка має величезне не тільки воєнне, але й моральне значення... Німеччина чує похоронні дзвони. На неї насувається лавина». Гітлерівське командування за будь-яку ціну намагалося відбити Київ. Для цього на Київському напрямку були зосереджені значні танкові північніше Києва. Жовтень 1943 р. та моторизовані сили. 13 листопада почався німецький контрнаступ. Важкі бої тривали до 25 листопада. Гітлерівцям удалося захопити Житомир та Коростень. Командування І Українського фронту ввело в бій стратегічні резерви. Наприкінці грудня фашистів відкинуто від Києва, була звільнена територія, захоплена німцями напередодні. За Київську наступальну операцію 2 438 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Десятки тисяч воїнів одержали високі державні нагороди.
На вирішальному етапі битви за Україну радянські війська, зосереджені на теренах України, мали значну перевагу над ворогом. Так, у складі І, II, III та IV Українських фронтів налічувалося понад 2,3 млн. осіб, 28,8 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків і самохідних артилерійських установок (САУ), 2 370 літаків. Українські фронти, відповідно, очолювали відомі полководці (М. Ватутін, І. Конєв, Р. Малиновський, Ф. Толбухін).
Їм протистояло німецьке угруповання армій «Південь» (командувачі Е. Манштейн і В. Модель), яка налічувала 1,8 млн. солдатів і офіцерів, 16,8 тис. гармат і мінометів, 2,2 тис. танків і штурмових гармат, 1 460 літаків.
За 1944 рік на теренах України радянські війська здійснили 35 військових операцій, значна частина яких стала виявом найвищих зразків військового мистецтва.
24 січня 1944 року війська І та II Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі. Незважаючи на опір ворога, війська обох Українських фронтів 28 січня з'єдналися в районі м. Звенигородки. У «котлі» опинилися 10 гітлерівських дивізій, багато артилерійських, танкових і саперних частин, загалом майже 80 тис. солдатів і офіцерів.
У березні - квітні 1944 року розпочався другий етап грандіозної битви на Правобережжі. Війська І Українського фронту з 4 березня по 17 квітня 1944 року здійснили Проскурівсько-Чернівецьку операцію, у результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини. Радянські війська вийшли до передгір'я Кар-пат. 5 березня - 17 квітня 1944 року війська II Українського фронту в ході Умансько-Ботошанської операції розгромили VIII німецьку армію, вийшли 26 березня 1944 року до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румунії — країни-сателіта фашистської Німеччини. Війська III Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію. 28 березня вони визволили Миколаїв, а 10 квітня — Одесу.
8 квітня 1944 року розпочалися бої за Крим. 11 квітня визволено Керч, 13 квітня — Сімферополь. 5 травня почався штурм севастопольських укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулися на Сапун-горі. Після 9-го-динного штурму вона вже була в руках радянських військ. 9 травня 1944 року Севастополь звільнено від загарбників.
12 травня 1944 року Крим повністю визволили від фашистів. 17-та німецька армія втратила десятки тисяч осіб убитими та полоненими, майже всю бойову техніку.
Улітку 1944 року розпочався заключний етап визволення України від німецько-фашистських загарбників. 13-14 липня розгорнулися бої з угрупованням гітлерівських армій «Північна Україна» на Рава-Руському та Львівському напрямках. У результаті потужного наступу були оточені значні сили ворога під Бродами (Львівська область) — 8 дивізій чисельністю до 60 тис. осіб. У боях знищено понад 38 тис. гітлерівців, понад 17 тис. узято в полон. Серед розбитих сил вермахту була й дивізія СС «Галичина». Вона втратила більше половини свого складу. З оточення вирвалося тільки 3 тис. осіб, решта (3,7 тис.) потрапила в полон, загинула або перейшла в УПА. У ході успішного здійснення Львівсько-Сандомирської операції (13 липня - 29 серпня 1944 року) була знищена група армій «Північна Україна». Війська II та III Українських фронтів унаслідок Яссько-Кишинівської операції (20-29 серпня 1944 року) розбили групу армій «Південна Україна».
У жовтні 1944 року в ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення всієї території України: 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а наступного дня — решта населених пунктів Закарпатської України.
Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці . Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом з Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2, 3, 4-й Українські фронти взяли участь у звільненні від нацистської окупації Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії на Далекому Сході.
Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі засіяний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи не найбільше бійців та командирів Червоної Армії.
На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви. Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн. військовополонених, 2,4 млн. молодих, найбільш працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл. Зруйновано 16 тис. промислових підприємств, близько 30 тис. колгоспів та радгоспів.
Українці заплатили страшну ціну за Перемогу. Тисячі міст і сіл було спалено, знищено. Після війни, вже в мирний час, люди продовжували гинути від Голодомору. У ті страшні роки полягли мільйони українців. Вічна пам’ять солдатам і офіцерам, партизанам і підпільникам. Усім українцям, чиїм життям виборено подвиг українського народу. Честь і слава ветеранам, які нині серед нас. Їхня мужність і любов до Батьківщини завжди слугуватимуть прикладом для нас.
Учениця:
Спасибі, солдати, за подвиг століть,
Якому нема і не буде ціни,
За право і щастя родитись і жить,
І сіяти жито на мирні лани.
Давнє лихо вам й досі болить,
Дуже ниють пробиті осколками рани.
Ветерани, живіть! Ветерани, живіть!
Не лишайте ви нас, ветерани…
Учень:
У день голубого квітучого маю
До тебе, людино, звертаюсь, волаю,
Залиш на хвилину щоденні турботи,
З собою побудь у глибокій скорботі.
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір,
Усіх, хто кував Перемогу і загинув
За тебе, за мене, за всю Батьківщину.
Вчитель: З вдячністю і глибокою шаною вклоняємося ми живим ветеранам війни, які винесли на своїх плечах весь тягар воєнного лихоліття, звільнивши рідну землю від фашизму, і день у день тяжкою працею відбудовували на ній мирне життя.
Учень:
Знов сонце травневе яскраво горить,
По вулицях вітер несе прапори.
В день Перемоги – військовий парад,
Ми квіти даруєм бійцям від малят.
Хай сонечко миру нам сяє всі дні,
Хай більше ніколи не буде війни.
Вчитель:Шановні учні! Наш урок підійшов до кінця. І я хотів би, щоб ви запам’ятали, що подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна наша вдячність всім, хто відстояв Батьківщину, виявив нездоланну мужність та незламність духу. Саме ветеранам-визволителям ми завдячуємо свободою та мирним небом, тим, що сьогодні можемо ростити дітей, обробляти лани, посміхатися сонцю. Ми вдячні людям, чия юність була обпалена жорстокою війною. Людям, які билися з німецько- фашистськими загарбниками заради життя на землі, заради майбутнього ваших батьків і матерей, заради вас, шановні учні.
Учениця:
Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.
Учень:
Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
Вірш «Квіти пам’яті» ( М.Сингаївський)
Квіти – на граніті, на броні.
Сонце усміхається мені.
Поруч з ветеранами стою,
Наче клятву пам’яті даю.
Ветерани в світлій сивині,
А на грудях сяють ордени.
Пам’ять серця…
Пам’ять сивини…
Пам’ять тих, що не прийшли з війни.
Пам’ять – наче квіти на броні…
Сонце усміхається мені.
Вчитель:Дякую всім присутнім за увагу, а учасникам за активну участь і допомогу у проведенні уроку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий