Дидактичні ігри на уроках історії України

Дидактична гра — це гра, яка допомагає вчителю не тільки урізноманітнити        навчання, але й організувати процес розумового розвитку дитини.

Використання дидактичних ігор на уроках історії дає можливість не тільки нейтралізувати зверхність, монотонність оповіді учителя, стимулювати позитивні емоції, але й створити атмосферу здорового змагання, яке змушує школяра не просто механічно згадувати відоме, а й мобілізувати всі свої знання, думати, добираючи відповідне, зіставляти та оцінювати.

У дидактичних іграх процес навчання набуває інших, незвичайних форм навчання — політ фантазії, самостійний пошук, новий погляд на звичайні ситуації, переосмислення фактів. Гра створює атмосферу здорового змагання, змушує по-новому використовувати накопичені знання й застосовувати їх не тільки механічно, але й відповідно до умов гри. Важливим є ще те, що не під тиском обставин, а за бажанням самих учнів, під час навчальної гри відбувається багаторазове повторення матеріалу в різноманітних формах.

Часте звернення до дидактичних ігор на уроках історії показує, що такі уроки слід проводити і як індивідуальні турніри, і як змагання команд. У випадку командної гри до неї залучений майже весь клас і нікому не доводиться нудьгувати.

Слід відзначити, що зовсім не важко, а навіть значно простіше в методичному плані поєднувати традиційні навчальні заняття із ігровими. Застосування ігрових форм можливе вже і на етапі актуалізації навчальної діяльності учнів, і при вивченні нового матеріалу, і на етапах закріплення, повторення та узагальнення історичного матеріалу.

  Під час читання підручника, зокрема тієї його частини, що містить науково-популярний матеріал, дітям можна запропонувати гру « Три речення». Сенс її  в тому, щоб трьома нескладними, проте змістовними реченнями передати суть прочитаного. Гра може відбуватися як змагання окремих учнів чи змагання рядів ( залучено по одному  учню від кожного ряду ), а решта дітей можуть виконувати роль арбітрів.                                      

    Великий розвивальний ефект має гра « Дерево пізнання». Умови цієї гри теж дуже прості: учням пропонується до певної частини навчального матеріалу  ( можливо, й до цілого уроку) скласти 1-3 запитання  залежно від рівня підготовленості класу). Запитання занотовуються на маленьких аркушах ( краще, щоб  у формі листочків дерева ) і подаються учителеві. Найзмістовніші з них учитель відзначає як запитання-переможці й причіпляє до «дерева пізнання» ( малюнок на ватмані, прикріплений до дошки ). На наступному уроці перевірка засвоєного може відбутися у межах тієї ж гри: учні знімають листочки з дерева, відповідаючи на складені питання. Успішному опрацюванню текстів белетристичних оповідань, що містять історичний зміст сприятиме гра «Чиста дошка». Додатковий пізнавальний ефект може дати обігравання назви «tabula rasa». Вперше пропонуючи цю гру дітям, вчитель може пояснити, що вислів «tabula rasa» прийшов з латинської і означає буквально чисте місце, де можна написати все, що хочеш, а переносно так кажуть про свідомість дітей та неосвічених людей. Перед опрацюванням оповідання вчитель звертає увагу дітей на дошку з підготовленими наперед запитаннями. « Відповіді на них, - пояснює вчитель, - ви знайдете, опрацювавши оповідання. Після читання, в процесі аналізу тексту, ви відповідатимете на них, а я витиратиму опрацьовані. Робота буде успішною, коли на кінець уроку дошка буде чистою». Ефект цієї гри в тому, що вона допомагає розмежувати історичну інформацію та вигадану, адже для нас важливішими є відповіді на питання, які стосуються лише історичної інформації. Проводячи гру не варто переривати відповідями на запитання перше читання оповідань. Натомість і його можна « прибрати в ігрові шати». людина?

Вчитель підбиває підсумок вивченого.

Більш жвавому, зацікавленому сприйняттю учнями історичних оповідань сприятиме гра «Герою, оживи!». Перед читанням учитель розподіляє ролі між учнями і далі пропонується звичне для уроків літератури читання за ролями, яке, власне, є своєрідною інсценізацією. Ігровий ефект буде сильніший, якщо решті дітей, як слухачам, запропонувати визначити, хто з « артистів» виконував роль найбільш вдало, чий образ – історично правдивий ( бажано вимагати при цьому від учнів елементів аргументації: по-моєму, на мою думку, мені здається тощо ).

Урізноманітнити форми роботи над текстом підручника допоможе гра « З вуст в вуста». Учням пропонується кількаразовий переказ того самого уривка. У грі беруть участь, скажімо, чотири учні. Троє на момент читання повинні вийти з класу. Коли уривка прочитано, другий учень повертається в клас і довідується про опрацьоване з переказу першого учасника. Тоді цей другий учень переказує почуте третьому учаснику, а третій четвертому . Четвертий учень переказує почуте всьому класові і діти мають змогу порівняти, наскільки точно й повно прочитане відтворене гравцем. Гра привчає висловлюватись точно, лаконічно. Вчитель має скеровувати гру так, аби вона відбувалася організовано та динамічно.

Якщо ви хочете, щоб ваші учні краще запам’ятали дати та події, які вивчали на уроці політайте  з ними на „хронолітаку”. На звичайному паперовому літаку, який хлопці роблять за хвилину, напишіть дату, місце події і запустіть „хронолітак”: до кого на парту він сяде, той і опиниться у „іншому часі”. Учень, який опинився у „іншому часі”, повинен розповісти про те, що він там бачив. Діти з задоволенням будуть грати у цю гру, повторюючи вивчений матеріал.

Для повторення вивченого матеріалу можна використати і таку гру як „Герой, дата, подія”. У грі бере участь весь клас. Ведучий проходить повз учасників гри, що сидять за партами і просить одного з учнів назвати героя, іншого – дату, а третього – подію. Перший учень називає ім’я історичної особи, наступний учасник – дату(дати), пов’язані з цією особою, а третій – називає подію(події), пов’язані з ним. Наприклад:

Володимир Великий -988 –хрещення Русі

Замість традиційних форм закріплення матеріалу на уроках узагальнення можна провести гру „Знайди зайве”. У запропонованому наборі матеріалів – подій, імен, назв, дат, визначень – кілька елементів відповідають темі, а ще декілька підібрані випадково. Завдання  учнів – вилучити зайве.

Надзвичайно широкі можливості застосування ігор на етапах закріплення та узагальнення історичного матеріалу. Найрізноманітніші тренінгові ігри ( кросворди, ребуси, лото, вікторини. Змагання, КВК ), ігрові ситуації, створені навколо звичайних вправ, а також рольові ігри дають змогу суттєво модернізувати процес навчання. 

Як бачимо, саме в грі приховано практично безмежні можливості оновлення процесу навчання історії. Сьогодні суспільство стоїть перед дилемою: з одного боку, необхідність у створенні ігрової освітньої системи з ігровими підручниками, методиками та іншим; з іншого, як писав А. Макаренко, створити ідеальну гру, що підходить для всіх неможливо. Гра стихійна і розвивається відповідно до законів людського суспільства, постійно змінюючись. Якраз пошук компромісу, поєднання ігрових моментів із іншими методичними прийомами, інноваційними технологіями , дозволить зробити крок у наступне майбутнє

10 способів боротьби зі стресом для вчителя

Намагайтеся планувати. Стрес може бути викликаний навіть простою дезорганізацією. Якщо ви візьметесь за виконання великої кількості завдань в один день, це призведе до забудькуватості, відчуттю внутрішньої напруги. Навчіться визначати нагальні завдання та ті, які можна виконати пізніше.

Змиріться з недосконалістю та обмеженнями цього світу. Багато з нас ставить перед собою недосяжні, завищені цілі, які в майбутньому стають причиною розчарувань. Людина не може бути досконалою і саме через це часом почувається стурбованою

Дозволяйте собі розслабитися. Займайтеся цікавою та улюбленою справою. Інколи вкрай необхідно відволіктися від буденних проблем та розважитися. Знайдіть собі заняття до душі, приємне та захопливе. Намагайтеся розмежувати особисте життя та роботу.

Будьте позитивними! Прагніть бачити в тих, хто вас оточує лише їх позитивні риси та якості. Обов’язково говоріть іншим, що вам у них подобається. Уникайте конфліктів, мисліть позитивно.

Уникайте непотрібної конкуренції. Надмірне прагнення обійти суперника, стати першим викликає напругу, тривожність, агресивність та інші негативні прояви.

Розповідайте про свої неприємності та труднощі. Ви маєте ділитися душевними переживаннями з рідними, близькими друзями чи хоча б з психоаналітиком.

Навчіться пробачати. Нетерпимість до інших людей породжує гнів, фрустрацію та інші емоційні розлади. Розвиньте в собі емпатію. Співпереживайте іншим і це допоможе вам жити в злагоді з собою.

Використовуйте природні способи саморегуляції: здоровий тривалий сон, смачна їжа, спілкування з природою та тваринами, баня, масаж, рух, музика, танці та інше.

Навчіться заохочувати себе. Протягом робочого дня знайдіть можливість похвалити себе щонайменше 3-5 разів.

Прагніть до саморозвитку, не лише професійного, а й особистого. Психолого-педагогічна освіта педагога, підвищення його компетенції та кваліфікації сприяють стабільності особистої та професійної самооцінки.

РОЛЬ УЧИТЕЛЯ  У ПІДВИЩЕННІ  РІВНЯ  ЯКОСТІ  СУЧАСНОГО  УРОКУ  ІСТОРІЇ

ЗАСОБАМИ  НОВІТНІХ  ОСВІТНІХ  ТЕХНОЛОГІЙ

Вчителі  історії визнають, що практика  викладання історії є настільки ж важливою, як і проведення  історичних  досліджень  чи написання  статей  і  книжок.  Беручи  до  уваги  широке  використання молоддю  у  школі  і  поза школою  інформаційних  та  комунікаційних технологій,  важливим питанням   для  вчителя  є  необхідність  їх  використання  у  підвищенні  рівня  якості  сучасного уроку  історії. При цьому  необхідно  враховувати,  що  ці  технології  мають  доповнювати  процес вивчення  історії  та  суспільних  дисциплін  новими  ресурсними   можливостями,  розширювати можливості  обміну  та діалогу  між  школярами  на  різноманітних  рівнях.

Викладання  історії  в  школі  вимагає  від  вчителя  творчого   підходу,  особливо  у  виборі методичних  прийомів  і  засобів,  використання  новітніх  освітніх   технологій.

Головна  мета  даної  інновації  полягає  у  створенні  цілісної  взаємодії  учня  та  вчителя , розвитку особистості  та  різноманітних  форм  мислення  кожного  учня,  створенні  і  вирішенні  проблемних  завдань ,  самостійне  осмислення  учнем  певних  історичних  подій  без  звертання до підручника,  можливість  робити  певні  висновки  і  застосовувати  свої  знання  на  практиці.

Одним  із  пріоритетних  напрямків  державної  політики  щодо  розвитку  освіти  є  створення індустрії  сучасних  засобів  навчання  і  виховання,  повне  забезпечення  ними  навчальних закладів,  запровадження  сучасних  інформаційних  технологій  в  освіті.

Використання  цих  засобів  на  уроках  історії  практикується  досить  давно,  але  раніше  якість фото-аудіо-відеоматеріалів,  їх  нестача  та  неможливість  відходу  від  класно-урочної  системи  не дозволяли  вчителю  використати  аудіовізуальні  засоби  більш  ефективно  і  продуктивно.

При  використанні  аудіовізуальних  та  мультимедійних  засобів вчитель  повинен  орієнтуватись на особистість  учня,  на  можливість  кожного  учня  окремо  зрозуміти,  осмислити  і  пояснити певну  проблему,  яка  висувається  вчителем  за  допомогою  відеофільму,  аудіо запису  чи історичного  документу.  Це  викликає  певні  труднощі,  тому   що  не  кожна  дитина  може  це зробити.  Тому  досить  ефективне  в  цьому  плані  застосування  різних  форм  організації навчання,  починаючи   від  колективної  роботи,  роботи  в  парах  і  групах  до  індивідуального навчання.  Це   вчителю  можливість  диференціації  проблеми  за  рівнем  розвитку  учнів. Інтерактивні  технології  створюють   комфортні  умови  навчання , за яких кожен  учень  відчуває свою  успішність  та  інтелектуальну  спроможність.  Впровадження  інтерактивної  навчальної діяльності  ставить  перед  вчителем   наступні  завдання:

-              враховувати  індивідуальні  особливості  кожного  учня;

-              навчати  школярів  співпраці  у  виконанні  групових  завдань;

-              формувати  комунікативні  вміння  учнів;

-              формувати  рефлексивні  компоненти  навчальної  діяльності:  планування,  аналіз, контроль,  оцінку;

-              стимулювати моральні переживання взаємного навчання.

Використання  аудіовізуальних  та  мультимедійних  засобів  на  уроках  різних  типів  і  виховних заходах  дають  можливість  вчителю   найбільш  повно  врахувати особливості,  інтереси,  нахили, здібності кожного  учня.  Безумовно  в  кожному  нестандартному  уроці  є  елементи  традиційних уроків – сприймання  нового  матеріалу,  його засвоєння,  осмислення,  узагальнення,

застосування, але в незвичайних формах.

Ознайомлення  учнів  з  новими  документальними  і  художніми фільмами,  робота  з персональним  комп’ютером   надає  можливість  вчителю  зробити  свої  уроки  більш цікавими,  насиченими  і  продуктивними.  Демонстрування  відеоматеріалів  викликає  інтерес учнів,  виникає  досить  стійка  мимовільна  увага,  що  обумовлена  яскравістю,  динамічністю, розмірами  та контрастністю  зображення,  звуковим  супроводом  тощо.  Саме  цим  пояснюється міцне  запам’ятовування  учнями  окремих,  найбільш яскравих ,  емоційно  насичених   кадрів. Утворюються  передумови  до  формування  чітких  уявлень,   та  глибокого  засвоєння  знань.

Необхідність  використання  аудіовізуальних  та  мультимедійних  засобів  на  уроках  історії України  та  всесвітньої  історії  є  очевидною ,  і  кожен  творчий  вчитель  повинен  застосовувати цю  технологію.

Рекомендації  батькам,  щодо  організації  виконання  домашнього  завдання.

Ось  кілька  порад,  які  допоможуть  найбільш  ефективно  справитися з  домашнім  завданням  у короткий  час.

1. Прийшовши  зі  школи,  дитині  не  варто  приступати  відразу  ж  до  домашніх  завдань. Лише пообідавши  і  відпочивши  1-1,5  години,  можна  взятися  за  науку.

2. Краще  почати  роботу  з  легкого,  з  того,  що  у  дитини  виходить  швидше,  а потім  вже беріться  за  складне  завдання.  А  інакше,  взявшись  за  трудомістку  роботу,  на  яку,  як  правило, йде  багато  часу,  дитина  швидко  втратить  працездатність  і  час.

3. Дайте  можливість  дитині  під  час  занять  трохи  відпочити.  Робіть  10  хвилинні  перерви  для відпочинку  через  20-30 хвилин  напруженої  роботи.  Під  час  перерви  можна  злегка підкріпитися  фруктами,  випити  кисіль  або  сік.  Включите  улюблену  музику,  і  нехай  ваша дитина  просто  трохи  порухається.

4. Учням  старших  класів  перерив  допускається  через  40-45  хвилин  роботи.  Виконання  відразу всього  завдання  без  перерви  не  призведе  до  потрібного  ефекту.  45 хвилин – це  той  час,  який  доросла  людина  здатна   використовувати  для  напруженої  роботи,  не  відволікаючись.

5. Підказуйте  дитині,  як  правильно   спланувати  час  для  виконання  завдань,  за  що   в  першу чергу  слід  взятися.   І  так  поступово  ваша  дитина  буде  все  рідше  вдаватися  до допомоги  і почне  привчати  себе  до   самостійності.

6. Важливо  пояснити  дитині ,  що  вона  завжди  може  розраховувати  на  вашу  допомогу,  і,  якщо  знадобиться  ваша  підтримка,  ви  в  будь-який  момент  зможете  залишити  свої  домашні турботи   і  допомогти  йому  в  навчанні.

7. Дитині  потрібно  обов'язково  мати  своє  певне  місце  для  занять.  Якщо  немає  можливості користуватися  цілою  кімнатою , то тоді  підійде  і  її  частина.  Головне – ізолювати  цей  куточок  і облаштувати зручними  меблями,  які  б  підходили  по  зрісту  дитини.  Кухня  не  є  тим  місцем, де  вашій  дитині  зручно  буде  робити  уроки,  якщо  до  того  ж  у  цей  момент  ви  будете займатися  приготуванням  вечері  і  переглядом  телевізора.  Такою  «участю»  можна  тільки нашкодити  дитині,  тому  що  буде  відволікатися  його  увага.

8. Освітлення  організовуйте  ліворуч ,  а  якщо  дитина  лівша,  то - праворуч.  Вимкніть  телевізор  і комп'ютер – цей  головний  «помічник»   у  відволіканні  уваги.

9. Формуйте  звичку  доводити  розпочату  справу  до  кінця, навіть  якщо  доведеться  чимось жертвувати

10. Хваліть  дитину  за  своєчасно  та   якісно  виконане  домашнє  завдання

11.  У  старшокласників,  як правило,  навчального  навантаження  стає  більше,  а час  на  її виконання  скорочується   за  рахунок  комп'ютера  і  перегляду  телевізора.  Тому  необхідно настояти  на  виконанні  домашнього  завдання  в  першу  чергу.  А  потім  тільки  розваги  та  інші справи.  Вимкніть  телевізор  та  комп’ютер -  цей  головний  «помічник»  у  відволіканні  уваги.

Мобільний телефон увійшов в наше життя і нікуди від нього вже не дітися. Хоча напевно, знайдеться чимало противників давати його дітям. Втім, прихильників того, щоб наші підлітки йшли в ногу з часом, теж чимало.

 За:

 Мобільник купується не дитині, а батькам, які хочуть мати  можливість контролювати свого нащадка. Батькам набагато спокійніше, коли вони знають, що в будь-який момент можуть зв'язатися з дитиною.

 У мобільника є корисна функція нагадування. Якщо дитина незібрана або просто мала і функції самоконтролю у неї ще не розвинуті, мобільник може нагадати дитині про невідкладні справи.

 Велика сила телефону - зниження небезпеки для дитини. Якщо батьки навчили в критичних або в екстрених ситуаціях користуватися необхідними номерами, ризик життя дитини значно знижується.

 Ще одна функція мобільного - можливість знайомитися одна з одною. Хтось  вигулює разом собак, а для когось приводом для знайомства і спілкування може стати модель телефону.

 Проти:

 З одного боку мобільний телефон знижує ризик життя, з іншого - підвищує.  Телефон можуть вкрасти, тим більше, що діти люблять хвалитися своїми іграшками, книжками, велосипедами, мобільниками. У даному випадку мобільник - засіб провокації. І чим така провокація може закінчитися - невідомо.

 У підлітковій групі мобільник - своєрідний показник соціального статусу. Причому залежить не від власних досягнень дитини в навчанні, спорті чи хобі, а виключно пов'язаний з тим, наскільки багаті його батьки. У такій ситуації може виникнути нездорове змагання між дітьми і поява розбіжностей у родині.

 Мобільний телефон - додаткова стаття витрати в сім'ї, особливо якщо  дитина не може контролювати свої розмови.

 Мобільник обмежує здібності дитини до адаптації і спілкуванню. Світ  дитини зараз часто звужений навколо комп'ютера, інтернету, мобільного, відпадає потреба виходити на вулицю, найчастіше у нього не з'являється досвіду дружби, спілкування. Виходить, ми ростимо свого роду віртуальних аутистів - відрізані від зовнішнього світу людей.

 Може виникнути залежність від мобільника. Дитині здається, що без  телефону він вже не такий цікавий своїм друзям, що його цінність в їхніх очах падає.

                                          Ігрове   шоу

                                              

                                             Кохання з 5 класу